вторник, 16 октября 2012 г.

Цікаві факти про спорт

У грі «шашки» всього можливо 7 варіантів першого ходу.
Близько тридцяти відсотків гравців НБА (NBA) мають татуювання на своєму тілі (по Америці в середньому, татуювання мають близько чотирьох відсотків громадян).
У державі Ватикан у футбольній першості грають такі команди як "Бібліотека", "Телепошта», «Гвардійці», «Збірна музеїв», «Банк».
Якийсь кухар з Еліди по імені Кореб став першим в історії олімпійським чемпіоном в 776 г до н.е.
270 км / год складає швидкість м'яча для гольфу відразу після удару
22 клітинки зі 100 займають кораблі в добре відомій грі «Морський бій».




У 1958 році Джей Фостер було всього вісім років, коли він виграв національний чемпіонат Ямайки з настільного тенісу.
До складу гімнастики під час олімпіади 1896 входили: стрибки з жердиною, стрибки в довжину, штовхання ядра, лазіння по канату, і ін
1680 годин (більше 70 днів) тривала найдовша офіційно зафіксована партія в гру «Монополія».
Кеглі для боулінгу досить відхилення в 7,5 градусів для падіння.
Цікавий факт - найпопулярніший вид спорту в кіно - це бокс.
Майк Тайсон, легенда світового боксу, провів 51 матч на професійному ринзі. З них 21 він закінчив нокаутом в першому раунді. а це становить 40,8%.
1,35 км / год - така сама повільна швидкість в спорті. Ця швидкість була зареєстрована 12 серпня 1889 при перетягуванні каната.
Футболістам на замітку, любителям теж. Виявляється, футбольний м'яч складається з 32 панельок - двадцять білих шестикутників і дванадцять чорних п'ятикутників.
Дивовижний факт, виявляється, В 1900-1920 рр.. перетягування каната було олімпійським видом спорту.
Як вид спорту Бокс був узаконений тільки в 1900 році.
Скільки шахових коней можна розмістити на шахівниці так, щоб вони не знаходилися під боєм один у одного? Відповідь: 32.
68 відсотків професійних хокеїстів втратили на льоду хоч би по одного зуба - якщо вірити дослідженням, що проводяться Detroit Free Press.
Виявляється, Шаховий термін «гамбіт» походить від італійського виразу «dare il gambetto» - чтов перекладі означає ніщо інше, як «ставити підніжку».
Близько 1 500 000 000 годин в рік витрачають жителі США на гру в тетріс.

воскресенье, 14 октября 2012 г.

Гренландія почала виходити з води

Через інтенсивне танення льодовиків в 2010 році, острів Гренландія почала підніматися з води.
Крижана шапка Гренландії втратила 100 мільярдів тонн льоду за аномально теплий 2010 рік. Як наслідок, острів почав підніматися.
Такі дані оприлюднила група вчених з Університету штату Огайо (США).
На думку керівника групи дослідника Майкла Бевіс, єдине пояснення значного підняття острова - інтенсивне танення льодовиків в 2010 році, викликане, зокрема, глобальним потеплінням.
"Іншого пояснення в нас немає. Підняття острова корелює з картами аномально високого танення льоду в 2010 році. Ті території, де найбільше днів кількість льоду було нижче середнього багаторічного значення, піднялися сильніше", - додав Бевіс.
Вага крижаної шапки "придавлює" ділянки зайнятої нею земної кори, в науці цей процес називається гляціоізостазія - дуже повільні вертикальні і горизонтальні рухи земної поверхні при появі і зняття навантаження від льодовиків.
Дані про висоту над рівнем моря, на яких грунтується дослідження, зібрані вченими з розосереджених по Гренландії 50 високоточних GPS-передавачів.
Біля територій з мінімальним в 2010 році кількістю льоду відзначено найбільше "підвищення" корінних порід - до 2,6 сантиметра.
Проаналізувавши отримані дані, вчені прийшли до висновку, що підняття острова - не постійний процес, а "імпульсний", як і танення льодів, що вплинуло на нього.

суббота, 13 октября 2012 г.

Цікаві факти про поцілунки

На питання, коли ж з'явився поцілунок, напевно ніколи не буде однозначної відповіді. Втім, історики припускають, що зразковим часом, коли поцілунки увійшли в життя людини, 3000 рік до нашої ери. Однак, у той далекий час люди поцілунків удостоювалися тільки божества, якщо вірити вченим, звичайно ...


Очевидно, встановити, чому почали вживати звичай між людьми в хвилини ніжності торкатися один одного губами, неможливо. Існує стародавня легенда, згідно з якою, при поцілунку з'єднуються душі закоханих. Саме з цієї причини обряд одруження завжди завершується цілунком - дотиком губ. Красива легенда.
Вченим ж не до легенд, вони в пошуку цікавих фактів . В даному випадку деякі вчені припускають, що причина криється в запаху. Поцілунки людей можна порівняти з тим, як тварини обнюхують один одного при зустрічі. Людям теж важливо спробувати свого партнера на «нюх», ось для цього люди і цілуються. Цікавий факт - можливо, звідси пішла приказка - «на дух не переношу».
Однак, можливо, вчені погарячкували, адже цілуються не тільки молоді коханці, але і пари з багаторічним стажем, які вже повинні були «принюхатися» один до одного.
Але у вчених є й інша теорія, згідно якої поцілунки людини - це не що інше, як інстинкти які  ведуть свої корені з дитинства. Мати спонукована інстинктом, постійно цілує свого малюка. Малюк отримує свої перші поцілунки.
А харчуючись від материнських грудей, маленька людина на підсвідомому рівні запам'ятовує, як отримує задоволення за допомогою губ. І вже ставши дорослою, людина намагається відтворити відчуття поцілунку.
Якщо це так, то дітям залишається в черговий раз сказати «мерсі» мамам за подаровані і відчуття, а не тільки за підгузники .
Такі ось цікаві факти про людину і цікаві факти про поцілунки .

пятница, 12 октября 2012 г.

10 безглуздих інструцій до американських товарів

Одержиме судовими позовами американське співтовариство змушує виробників великої кількості товарів супроводжувати випуск свого товару попереджувальними написами, щоб захистити американців від самих себе. Деякі з них просто забавні, деякі - дурні, однак, всі вони гарантовано витримають будь-який суд.
1. Дитячі костюми Супермена і Бетмена супроводжуються етикеткою, яка попереджає: «Носіння цього одягу не допоможе вам навчитися літати».

2. На прасці відомої фірми присутне це застереження: «Ніколи не гладити на тілі людини».

3. В інструкції з використання медичного термометра радять: «Не використовувати орально відразу після ректального застосування».

4. На коробці з пазлом на 500 деталей написано: «Потрібно зібрати для того, щоб вийшла картинка».

5. Костюм для дівчаток Power Puff Girls супроводжується написом: «Ви не можете врятувати світ!»

6. Таблетки, призначені для полегшення передменструального синдрому, застерігають: «Не використовуйте, якщо у вас є проблеми з простатою».

7. На банці з томатною пастою зазначено: «Для досягнення найкращого результату радимо відкрутити кришку».

8. Упаковка снодійного вражає своїм дурним написом: «Обережно: може викликати сонливість».

9. На спреї самозахисту (газові балончики) великими літерами написано: «Може викликати подразнення очей».

10. І хлопчики, і дівчатка повинні читати, що написано на етикетці іграшки, що імітує Гаррі Поттера на мітлі: «Ця мітла насправді не літає».

четверг, 11 октября 2012 г.

Для євреїв вивели кошерних гусей зі смаком свинини

До Ізраїлю будуть імпортувати м'ясо виведених в Іспанії гусей, яке за смаком майже ідентично свинині.
В Ізраїлі дозволили вживання в їжу гусей, які відрізняються незвичайним смаком - їхнє м'ясо нагадує свинину. Як відомо, іудеям їсти свинину заборонено. Верховний рабин країни Іона Мецгер дав дозвіл на ввезення в країну такого м'яса, визнавши його кошерним. За його словами, релігійні приписи не забороняють євреям їсти м'ясо гусей, тому немає підстав вважати партію м'яса некошерної через незвичайний смак.
Незвичайні гуси були виведені в Іспанії шляхом звичайної селекції. Подібність смаку їхнього м'яса зі свининою підтвердили три шеф-кухаря, які не є іудеями. Тепер це перша і єдина можливість для ортодоксальних євреїв дізнатися смак свинини, не порушуючи законів. Однак у меню гуси з'являться не скоро - вони ще "не доросли" до забою.

среда, 10 октября 2012 г.

Цікаві факти про літаки

Перший комерційний пасажирський авіарейс відбувся в 1914 році. Причому перший літак з туалетом почав здійснювати польоти тільки через 5 років:) До речі, годувати в літаку вперше теж почали тільки через 5 років.
Згідно з цивільним кодексом нашої країни: Літаки й кораблі відносяться до нерухомості. Ось така рухома нерухомість :-)
Цікаві факти про літаки
Серед забезпечених людей останнім часом стало модно літати на бойових реактивних винищувачах! Причому послуга ця виявляється офіційна. Наприклад півгодинний політ на висоту 22 км (в стратосферу) обходиться в 17.000 $. Хоча можна і просто політати на винищувачі МІГ-29 за 8.000 $   За статистикою, три людини зі ста страждають аерофобію - панічним страхом літати на літаках. Прикро, адже без цього способу пересування неможливо побувати в дуже багатьох куточках земної кулі.
Хто із зірок страждає аерофобію? Співачка Таня Буланова, актриса Олена Сафонова, співак і актор Андріано Челентано, знаменитий голландський футболіст Деніс Бергкамп , також Алла Пугачова панічно боїться літати, тому пересувається тільки в особистому ж.д. вагоні.
Психологи радять не думати в літаку про погане, краще думати про свої дії після прильоту. Перед посадкою в літак слід випити настій валеріани, а від алкоголю, кави і солодкого - треба відмовитися. Ці продукти підсилюють відчуття страху.
У літаку Боїнг 767 - близько 3 мільйонів деталей. До речі роблять деталі в усьому світі: частини фюзеляжу виготовляються в Японії, центральні частини крил - у Південній Каліфорнії, закрилки - в Італії.
Одного разу під час польоту в салоні Боїнга побачили ... мишу. Через сірого гризуна екіпажу довелося зробити екстрену посадку і висадити всіх пасажирів. Була небезпека, що миша перегризе який-небудь кабель. В результаті 200 пасажирів провели ніч в готелі аеропорту, а екіпаж всю ніч ловив мишу з сиром і мишоловками. Але їм нічого не вдалося зробити! Тоді привезли кілька кішок, які легко впоралися з мишею.
Найбільша висота, на яку піднявся літак -37 650 м. У 77 році її досяг радянський льотчик на літаку КБ Мікояна.
Найбільша висота, з якої людина впала і залишився в живих -10 км 160 м. Під час авіакатастрофи в 72 році стюардесі вдалося вижити і встановити цей сумний рекорд.
Було проведено опитування: Що вас найбільше дратує при польоті в літаку? 78% відповіли, що не можуть виносити постукування сусіда ззаду об спинку свого сидіння. 69% дратуються, коли сусід спереду починає опускати спинку крісла.
У літаку президента Путіна (борт № 1) знаходяться дві спальні, душова, кімната для відпочинку, зал нарад і навіть тренажерний зал. Коштує такий літак близько 300 млн. $
Літак Джоржа Буша завдяки дозаправці в повітрі може облетіти всю земну кулю. Цей величезний лайнер має на борту операційний зал, трьох лікарів, 85 телефонів, 19 телевізорів, і електромагнітний захист на випадок ядерної атаки. А «Борт номер один» лідера України Віктора Януковича всередині оздоблений золотом і дорогоцінними каменями.
Три найбільших аеропорту світу: 1) Атланта 2) Чикаго 3) Лос Анджелес (всі в США, за рік ці три аеропорти разом обслуговують близько 200 млн. чоловік)

Всі пілоти, які виконують міжнародні рейси розмовляють з диспетчером тільки англійською мовою.
Найбільше число пасажирів, перевезених на цивільному літаку за один рейс -1087 осіб. Це сталося в «Боїнгу 747» при евакуації біженців з Ефіопії в 91 році. При піднятих підлокітниках на чотирьох кріслах вміщувалося по 6 чоловік. До речі, за час польоту на борту народилося 3 немовлят.
Найдовший переліт відбувся торік теж на літаку Boeing, 35 осіб (серед яких були менеджери компанії та журналісти) пролетіли без посадки 18600 км. Причому в кріслі головного пілота була жінка.
За статистикою, подорожі по повітрю - найбезпечніші подорожі!
Перше в світі регулярне повітряне сполучення було відкрито між Парижем і Лондоном в 1919 р. У літаку перебувало всього 4 пасажири.
За статистикою: 84% жителів Росії вважають, що подорожі на літаках небезпечні, і бояться літати на літаках.
Всупереч розхожій думці, ніби паніка властива жінкам, психологи кажуть, що відчуття страху перед польотами однаково охоплює як жінок, так і чоловіків.
Думати про хороше - ось основне правило, якщо ви хочете перемогти страх перед польотом на літаку. Також фахівці радять розслабитися. Тому що напружені м'язи лише посилюють відчуття страху.
Для любителів зняти стрес в літаку за допомогою алкоголю: у повітрі алкоголь засвоюється значно швидше, ніж на землі, а через низький тиск його дія посилюється в 2-3 рази.
Хто із зірок страждає аерофобію (острахом польотів)? Легендарна Шер, Вупі Голдберг, Майкл Джексон, Тоні Кертіс! Актриса Дженіфер Еністон, талановитий режисер Ларсен фон Трієр, письменник Габріель Гарсія Маркес, актор Колін Фаррелл і багато інших ...
Три провідні країни за кількістю аеропортів: 1) США (14,500 аеропортів) 2) Бразилія 3) Росія (2,500 аеропортів)
Найбільший аеропорт в світі - ім. Короля Халіда (Саудівська Аравія). Площа - 221 кв. км. Відкрито 23 роки тому.
Як часто губиться багаж в аеропортах? Згідно зі статистикою авіакомпаній: в середньому 10 втрат на 1000 пасажирів. Причому більшість втраченого багажу знаходиться в найближчі 48 годин.
Найпопулярніший літак в світі - Ан-2! Його перший політ відбувся в 47году. З тих пір в СРСР побудовано більше 5 тис. цих машин, у Польщі-12 тисяч, в Китаї-1 тис.
Найбільший літак у світі Ан-225 («Мрія»). Його злітна вага - 600 тонн.
На швидкості пасажирського літака в 1000 км / год, довжина літака стає коротше!

вторник, 9 октября 2012 г.

Цікаві факти про музику

Великий фізик минулого століття, основоположник загальної теорії відносності Альберт Ейнштейн займався грою на скрипці з шести років. Німецька преса писала про нього, як про «великого музиканта, незрівнянного віртуоза-скрипаля»
Скрипка є однією з номінацій Дельфійських Ігор як окрема дисципліна. До слова, Дельфійські ігри - це змагання в окремих галузях мистецтва.

Цікаві факти про музику
Цікавий факт - багато хто звик говорити таке словосполучення як «CD-диск», а це є тавтологією, оскільки абревіатура CD (англ. Compact Disc) вже включає в себе слово «диск». Тобто виходить - Компакт-диск-диск. Така ж ситуація з DVD-диском (англ. Digital Video Disc): якщо додавати слово диск, то виходить: Цифровий відеодиск-диск.
Про походження компакт-диска є версії. Так, існує версія про те, що компакт-диск винайшли не Philips і Sony, як це вважається, а американський фізик Джеймс Рассел, який працював у компанії Optical Recording. Він продемонстрував свій винахід для зберігання даних ще в 1971 році. Зроблено їм це було для «особистих» цілей, щоб запобігти дряпання вінілових платівок голками звукознімачів. Подібний пристрій було «незалежно» винайдено компаніями Philips і Sony тільки через вісім років.
Також раніше, в епоху грамплатівок, випускалися гнучкі пластинки-листівки. Такі сувеніри відправлялися поштою і містили, крім запису, рукописні привітання.
Цікавий факт - мелодія популярної пісні «All by myself», яка з'явилася в 1975 році і найбільш відомої у виконанні Селін Діон, була повністю запозичена її автором американським музикантом Еріком Карменом з Концерту № 2 для фортепіано з оркестром Рахманінова. Виявилося, Ерік Кармен вважав, що даний твір знаходиться в суспільному надбанні, і лише після офіційного випуску своєї платівки, з'ясував, що це не так. Так що після залагодження всіх юридичних питань із спадкоємцями Рахманінова, ім'я Сергія Рахманінова тепер вказується як ім'я офіційного автора музики до пісні «All by myself».
У 1977 році фірмою RCA Victor була випущена платівка з записами пісень Володимира Висоцького.
Один з видів акустичних ілюзій - звук з уявною постійно підвищується або знижується висотою - називається тоном Шепарда.

воскресенье, 7 октября 2012 г.

У Швеції заборонили виливати в каналізацію алкоголь

У західній Швеції поліції було наказано припинити виливати конфісковані алкогольні напої в каналізацію через небезпеку отруєння місцевих водних ресурсів
Окружна адміністративна рада Вестра Гьоталанд заборонила таку практику, щоб упевнитися в тому, що джерела води чисті настільки, наскільки це можливо.
Рішення ради пов'язано з величезним збільшенням кількості конфіскованого алкоголю за останні роки. Контрабанда алкоголю на західному узбережжі Швеції збільшилася в чотири рази тільки за останній рік, згідно з даними поліції і митної служби.

Знищення вилучених спиртних напоїв являє собою дилему для влади. До теперішнього моменту контрабандні напої просто виливалися, а їх тара використовувалася повторно. Тим не менш, такий стан речей не дуже ефективний, повідомляє The Local.
Нагадаємо, в лютому родина шведів, повернувшись додому, виявила в дитячому ліжечку п'яного незнайомця.

суббота, 6 октября 2012 г.

Село, де живуть дівчата з найдовшими волоссям

Китай - країна, яка нами, європейцям, сприймається як щось незбагненне, а в чомусь навіть і парадоксальне. Якщо до думки про те, що російські жінки і коня на скаку зупинять, і перед палаючої хатою не здрейфують, ми вже звикли, то менталітет китайських красунь залишається для багатьох загадкою.
Представниці народності Яо,які проживають в селі Хуанло в Гуансі-Чжанском автономному районі, славляться тим, що мають надзвичайно гарні, а головне - довгі, волосся. Це й не дивно: дівчата справжні стоїки - стрижуть коси лише один раз в житті!

Мешканки села Хуанло свято шанують традицію, що багатство, довголіття і удачу в їхнє життя привносить не що інше, як розкішна копиця волосся. Споконвіку бачити шикарну зачіску жінки дозволялося лише її чоловікові (та й то тільки в день весілля) і дітям.
Влітку і восени, миючі волосся в річці, жінки акуратно ховали коси під блакитний рушник. Існувало навіть таке правило, що чоловік (будь то місцевий житель або іноземець), який побачив зачіску жінки, зобов'язаний був прожити в її родині три роки в якості її чоловіка. У 1987 р., на щастя, закон був скасований, і китаянки отримали можливість демонструвати свої пекучі чорні волосся.
Село, де живуть дівчата з найдовшими волоссям
Китаянки обрізають волосся лише раз в житті, в 16 років, з цього моменту вважається, що дівчата можуть шукати собі пару. Це своєрідний обряд ініціації, в ході якого бабуся робить головний убір з обрізаних волосся. Його подарують обранцеві дівчат в день весілля, а після він стане частиною повсякденного зачіски заміжньої жінки. Зачіска складається з трьох пучків волосся: до копиці відрослого волосся прикріплюють ті, що були обрізані, а також ті, які випадають під час розчісування (їх щодня збирають і зберігають). Чим пишніше зачіска, тим вищий соціальний статус жінки.
Зачіска може розповісти багато про жінку: якщо волосся зібране навколо голови, то вона заміжня, але дітей не має, якщо забрані в гульку, то вона не тільки дружина, а й мати, а ось зав'язана хустка - знак того, що шукає коханця.
Секрет своєї краси китаянки не приховують - зізнаються, що миють волосся шампунем на основі рисового відвару. Нещодавно Хуанло було занесено в Книгу рекордів Гіннеса як «перше у світі село довгого волосся». В середньому, довжина волосся незаміжніх дівчат становить 1,4 м, а абсолютний рекорд - 2 м!

четверг, 4 октября 2012 г.

Легенда сучасного українського театру

Він – особистість, яку відносять до рідкісної, “вимираючої” плеяди акторів. Людина з великої літери. Щирий,добрий, неперевершений. Він покорив серця тисячі молодих людей і не тільки.  Все це – Михайло Васильович Мельник. Його вистави дивляться, затамувавши подих, і не по одному разу. Це людина,що проживає всі свої ролі до найменшої дрібнички,кожен раз по-новому, та знаходить розуміння і любов у очах  кожного, хто сидить у глядацькій залі.
Дніпропетровську випала велика честь мати  у себе такий великий талант та неймовірно щире серце, а нам дуже пощастило з ним поспілкуватися.
Зайшовши до гримерної Михайла Васильовича, ми побачили декілька неймовірно гарних та шедевральних картин його батька,  які він малював без обох рук.
- Чому ці картини не в музеї?
М.В. На жаль, зараз вони нікого не цікавлять. Якби хтось повів молодь, школярів, показав все це та розповів, як можна не маючи рук робити таке, я б знайшов ще дуже багато картин Василя Мельника. Але це нікому не потрібно…










- Як люди дізнаються про ваші вистави?
М.В.: Я взагалі не роблю реклами. Найкраща реклама, коли хтось дзвонить другові і каже, що в нього захоплює подих. Якби ми  ще рекламували, то квитки викуповували б за 3 місяці. Мені просто шкода тих людей, які будуть прориватись. Можливо комусь з них це не потрібно було. Сьогодні багато цинічних людей, яких нічим не здивуєш. А так, більшим чином,  до мене “рветься”  молодь. Буває, навіть, вагітні приходять.

- Як Ви ставитесь до молоді і старших людей? Чи відрізняються вони?
М.В. Я взагалі не люблю свій вік і далі… Подивіться на чоловіків і жінок років після 50. Більшість з них нічим взагалі не цікавляться!  Це просто катастрофа! Тому я не переношу свого віку, хоча і розумію, що це не вік винен, а самі люди. І разом з тим  знаю, що молодь  ще жива. І то не вся… А що казати про тих, кому за 50? Вони шукають причини: “Та вот жизнь такая…”  Какая? Хіба в тих,  хто поруч живуть,  не така? Але ж живуть і цікавляться чимось!
-   Розкажіть, будь ласка, про свій творчий шлях, адже мало кому відомі подробиці. Що Вас надихнуло на створення театру одного актора?
М.В. : Надихнуло – це дуже високо сказано. Нади´хало швидше. Горе нади´хало. Я закінчив Київський інститут. Керівник сказала: “Михайлику, ви будете великою людиною,тільки не лінуйтесь!”
  • А тут якраз великий Товстоногов приїхав в Київ показувати “Историю лошади”. І я стояв на одній нозі,на балконі ,бо не було як дивитися. Коли він вийшов, всі підбігли автографи брати у нього, а я стою, не можу говорити , мене трусить, він підходить до мене та каже: “А вам підписать?” А я кажу: “Ви мені на серці розписались.” А він : “Не тому що ви так  сказали, а тому що вас трясе, ви будете великим актором.” Так пальцем ткнув у мене. І мені ці слова не давали жити спокійно…
  • Після театрального інституту я потрапив у Дніпропетровськ, це доля. І замість того, щоб ходити по генделиках, випивати винце, говорити про високі матерії, і нічого при цьому не робити (бо для мене це була б каторга), я мав за зразок “Историю лошади” Товстоногова. Я мав за зразок Московські театри,”Современник”… Наш керівник навчала нас на сучасному першокласному театрі, а не на театрі Франко. За те її вигнали з інституту. Вона до цих пір працює, у 86 років викладає режисуру у Поплавського, і там її люблять! І така ж залишилася,  як була. Вона з нас вимагала, хотіла, щоб ми були справжніми акторами, режисерами. Тому мене завжди все не влаштовувало, я хотів кращого.
    Проіснувавши в театрі Шевченка кілька років, я зрозумів, що не тому, що я погано відношусь до театру, ні, такий театр мусить бути, але він -не мій. Це – не моя естетика. Це – традиційний український театр. Я по-іншому бачу  навіть класику … Хто скаже,що у мене на сцені йде класика? Вистава “Табу” – це класика – Лев Толстой, 2 вистави  Достоєвського. Але чому ж молодь сидить на Достоєвському? Вони ж читати його не хочуть! Тому що в мене погляд інший. І тому мене не влаштовувало те, що там робилося. Мені треба було або повіситися, або зробити щось своє. Ми спочатку з другом зробили удвох на малу сцену виставу – її “зарізали”. Навіщо “суперничество”  в театрі? Чому ви не граєте на великій сцені?
  • Тому я сам від горя, від безвиході, від нещастя, вирішив зробити театр одного актора. Не бачивши ні аналогу, нічого. Почав з “Гайдамаків”, і причому вирішив поставити їх так, щоб школярам не можна було дивитися, тому що я для дорослих робив. Це була перша моя вистава.
    Моє життя не було в “малині”. В своєму щоденнику я писав:
“Життя – це велика мука.”
“ Жизнь – это мука.”
“ Не родись красивым, а родись счастливым.”
Казав , що немає щастя на землі. Роки йшли, а я не хотів жити. Я навіть стомився їх записувати.  Бо всі думають, що у Мельника завжди так було. Все починалося з мук. І, навіть, коли я випустив “Гайдамаків” , то все одно страшний супротив був. Директор не дозволяв продавати квитки. Люди якимось чином дізнавались – приходили і вимагали на малій сцені в театрі Шевченко. Повний зал був. То було передчуття чогось великого. Я ще не знав, що це буде. Я вже носом відчув свободу творчості. Тому що я це придумав, я це зробив, а люди – сидять і плачуть. Ще тоді я не знав, що попереду будуть десятиліття сліз – і моїх, і  їхніх.
- Чому назва театру саме “Крик”?
М.В.:  Не хочу розшифровувати. Крик народженої дитини – це не просто крик. Дитина, яка не прокричала, жити не буде. У тому крикові – все її життя. Це вам відповідь.
-   Як Ви опинилися у Дніпропетровську? Хотілося б побільше про це дізнатися.
М.В.: Це ж доля. Я – людина така, досить максималістична, ідеаліст я. В мене багато недоліків. Я не можу робити наполовину, не переношу. Через це я страждаю все життя, і розумію, що так не можна.
  • Коли випускався наш курс, всі вирішили поїхати в Суми та створити там театр. Я не захотів і одразу сказав: такого не буде. Трупа розпадеться, і ви всі перегризетесь, коли буде зарплата. А вона буде різна. Мабуть, там я вже починав бути одинаком.  І для того, щоб Нінель Антонівна (педагог, що мене навчав), не сказала, що “Мельник- кар’єрист”, коли в Києві мені давали квартиру, і запрошували диктором укр. ТБ – я відмовився, не захотів.
  • Приїжджав режисер з Миколаєва, пропонував у театр, я погодився. Потім я зіграв роль Прохіндея.  Вона зайняла перше місце.  І мені актори кажуть ( це величезна рідкість, а чим провінційніший театр – тим менше інтриг, чесніше все. А в мене була завжди алергія на закулісні плітки, обговорення) : “Зачем ты приехал? Ты же талантлив! Зачем ты тратишь здесь время?  Езжай в Днепропетровск, там режиссер хороший, в театре Шевченко”  Я й поїхав. І справді, режисер був добрий. Тоді, як тільки я приїхав, то мені  з порога кажуть: “О! Заходи,  мне как раз такой актер и нужен. Переезжайте!”. Доля так повернулася.
    Коли його “з’їли ”, то поставили іншого. Тоді я зрозумів, що треба йти.
  • Коли я зробив  “Гайдамаки”, і побачив, що це потрібно людям, це цікаво, то вирішив зробити другу постановку – “Пропащі” за О.Вишнею. Знайшов архівні речі про Сталіна, а тоді не можна було цього робити. Уявіть, я в Радянському Союзі, вивісив карту України за написами: 1 сорт, 2 сорт,3,4.. Це було дуже страшно. Там була фраза: “На Сході живе дуже братній народ, не від слова “брат”, а від слова “брать”   ” !  А я у вигляді Сталіна ділив Україну на сорти. Я дивуюсь, як мене тоді не посадили. Молодий  КГБіст за мною довго ходив, потім потис мені руку, і більше не підходив. Все це дуже романтично було. Потім я вийшов з театру, пішов просто в нікуди. Я не захотів залишатися там.
  • Я не зупинився на досягнутому і почав самостійно навчатися  режисурі. В монтажному технікумі я зібрав літературно-драматичний кружок. З ним ми мали великий успіх. Там були тільки найкращі. Це була моя проба як режисера.
    У технікумі був СТЕМ, де керівником був Сашко . Я підійшов до нього і кажу: “Саша, тебе тут більше не буде. Я тебе видавлю звідси. Ти калічиш дітей, не вмієш з ними працювати. Вони ж тобі вірять!”  “А як треба?!”- відповідає той.  “Побачиш як треба.”  Через місяць відбувся концерт, де мої діти не просто читали, а проживали вірші на сцені. Сашко написав заяву після концерту.  Його учні просилися до мене, але я не взяв, бо всі були “скалічені”.
    Потім я почав робити концерти під фонограми відомих співаків, і був першим, хто приніс це в театр.
    Коли ми виступали  у парку Глоби, в літньому театрі, людей було стільки, що лізли через верх. Я такого ще не бачив…
  • Після цього ми їздили в Прибалтику, Москву. Там ми використали фонограму Висоцького, нам сказали “засвистять”. Ні! Зал сприйняв  з великим задоволенням. Ми думали, що люди підуть, а вони залишилися, і, стоячи, аплодували.  Мої учні дуже мене любили.  А я їх. Коли вони з кимось розмовляли  і бачили мене далі по вулиці, кидали все та бігли обнімати мене і цілувати. Це щастя!
Я все життя відчуваю себе самотнім, на жаль. Чим більше ти пізнаєш любові до себе, тим самотнішим ти себе відчуваєш. Це важко пояснити. Це може тільки зрозуміти чутливе жіноче серце…
Я бачу любов до себе, коли люди плачуть, сміються. Коли тобі хтось подобається – треба підійти та обійняти!  Це вияв сердечності, Божественного потягу. Що може бути вище?
“Ой, а чого це до Вас біжать і обнімають?”  А як  я поясню чого? Для цього треба ходити до мене в театр, мене трішки знати. “Вы что им медом по губам там мажете?” Так, мажу. І медом, і ядом. Вони облизуються, а потім плачуть і обнімаються.
  • Перший мій театр був в монтажному технікумі. Там я зробив пульт освітлювальний. Грошей не було ні на що. Тігіпко мені дуже допоміг. Дав на 5 років безкоштовно приміщення Комсомольського музею. Бо він вірив у мене на відміну від інших секретарів.
    Я там один знімав металеві конструкції на стінах, виносив прапори. Тепер у мене проблеми з хребцями. Доводилося підіймати такі речі, що навіть троє не підняли б. У мене не було нікого! Не мав грошей. Спав за кулісами. Найдорожчим був для мене чай. Навіть директор залишала мені його: “Пийте, скільки захочете”.
    Я день і ніч виносив,одпилював. У мене був молоток, старі цвяхи, пилка по металу, полотна. Якби такі конструкції сьогодні мені сказали перепиляти, я не зробив  би цього.
А тепер – ексклюзив! Вперше про це розповідаю! Для облаштування театру мені страшенно був потрібен бархат.  А де ж його взяти? І ось  я їздив у село за самогоном, та потім вимінював на нього списаний в інших театрах бархат.  Назву їх  скажу,тільки коли вмиратиму… Ночами приходилося нести на плечах великі сувої , щоб ніхто не побачив. До сьогоднішнього дня цей бархат в мене на сцені, і я його не міняю. Він помре разом зі мною. А як я його прикріплював!
Одного разу, стоячи на 8-ми метровій висоті над підлогою, на вікні, і тримаючи бархат у зубах, я від безсилля, бо що таке пройти по маленькому виступу 40 метрів (а я ще й в ті часи страшенно недоїдав) не міг дійти до кінця стіни, де мав спускатися по палці. Врятувала мене курка, що її заніс знайомий. Почувши аромат, ноги пішли самі, а так – не знаю, що б тоді зі мною сталося…
З ДСП самостійно потім пиляв крісла лаковані, навіть на стінках випалював візерунки. 76 чоловік сідало. Ось так будувався мій театр “Крик”.
- Ваші декорації дуже цікаві та іноді – страшні. Ви робите їх самостійно?
М.В.: А хто ж за мене зробить? Це має народитися в мені. Я запрошував художників кілька разів. Кажу одному: я вам плачу 5 тисяч, але паралельно з вами роблю своє оформлення. І ви обираєте чиє краще. Все одно заплачу.  Я показав йому своє оформлення, в нього аж губа затіпалась. Він обрав моє. Його роботи нічого не означали, а я знав, що означає кожна з моїх деталей. Я заплатив йому, як обіцяв. Краще за мене хто зрозуміє і втілить?
- Чому Ви так рідко виїжджаєте на гастролі?
М.В. Раніше мені доводилося їздити на міжнародні фестивалі, зараз не їжджу, бо все уже довів.
“Молліс” – українською мовою, на міжнародному фестивалі в Москві- золотий диплом. На міжнародний фестиваль повіз “Гріх”. Московське журі казало: “Вы на что-то рассчитываете здесь?” “Я приїхав не для того, щоб на щось розраховувати, а привіз виставу.”
По закінченню – зал ревів,вив! Київ так не плакав! Мені 15 хвилин не давали змоги зійти зі сцени. Московське журі по черзі вибігало на сцену потиснути мені руку і тикали мені свої візитки, а в ресторані режисери і актори стоячи аплодували.
-Як народжуються Ваші вистави? Чи є певний секрет?
М.В.:  В кожного є свої секрети. Кожен має свої плоди, свій запах. Кров насичена інформацією. Тисячі поколінь там. Весь секрет у воді. В воді маса інформації. Ми цікаві загадкою своєю. Воно в мені відбувається так, як мусить відбуватися, по-своєму. Просто так нічого не може народитися, тільки через масу мук, страждань, болі. Не випадково Бог дав жінці біль, коли народжує. Те що  без болю – не цінується.

-  Чи робите Ви якийсь певний ритуал перед самим виходом на сцену?
М.В. : Так. Який – не скажу. Він пов’язаний з водою.
-  В одному інтерв’ю ви сказали,що дуже багато мрій не втілили. Яка ваша найбажаніша мрія?
М.В.: Я  не втілив і сотої частини своїх мрій. Мрії народжуються швидко,але втілюються довго. І поки ти втілюєш щось одне – ще сотню не встигаєш. Все інше пішло в космос. Але я знаю,що обов’язково повторюсь на цій Землі. Я її дуже люблю. Я повернусь в іншому образі, сподіваюсь, що Господь дасть мені народитись в іншому тілі. Можливо  музикантом. Я дуже люблю музику.
Душа залишається від Бога, така як є, хоч ти її будеш брудом засипати, гріхами, вона все одно вирветься. Тому, ким би я не народився – душа буде та ж сама, я все одно буду усім не задоволений, захочу все переробити по-іншому.
- Ви так чудово граєте на саксофоні! Чи не плануєте ще чомусь навчитися?
М.В.: Я тільки навчаюся. Я його дуже люблю. Ще в історії такого не було, щоб в 52 роки людина взяла, і не просто “та-та-та”, а зіграла. Це не моя заслуга. Так хотіла душа. Мені довелося вчити ноти.
Мелодії знаходжу сам. Беру ті,що мені подобаються.
Стосовно того,щоб навчитися чомусь – ще не знаю (сміється). Пальці вже прилаштувались до саксофону. На ударнику? Але думаю, в яку виставу? Все може бути. Як мене “переклине”.
Я прийшов до консерваторії і кажу: “Мені треба пару мелодій навчитися, через 3 місяці треба грати.”  Мені відповідають: “Ні, я не візьмусь вчить.”  А тут мене щось надихнуло, і я зіграв. Він каже:  “Давай щось робити!”  Класний в мене учитель, Грузин Ігор Олегович.
Хоча я саксофон чую не так, як ви. У мене інша вібрація. Я ж ненормальний, щоб ви знали.
Мундштук – дорога штука (накінечник).  Мені мало того звуку, що завод зробив. І, шукаючи свій звук, я попереводив багато. Я їх тру, підтираю, і інколи – переводжу.  Я навіть саксофон переробляв. Мені все не так. Мені не цікаво так жити.
Як я можу прожити день і не сходити на Набережну? Я ж не засну. Мені чогось не вистачає. Або як я можу пропустити прем’єру фільму якогось серйозного? А тисячі, мільйони людей всім цим не цікавляться.
Але я розумію, що всі ми різні, маємо різну воду в собі, різну інформацію.


- Як Ви навчалися у школі?
М.В. Хімію, фізику та математику знав на двійку. Був у нас дуже злий та нестерпний викладач з математики і в мене стояло підряд 10 одиниць з його предмету. А тут я раз було щось відповів, а він мені: “Хе,Мельник,ви підтяглись. Вам – 2”. І раптом він захворів (що сталося одного разу в житті) і до нас прийшла молода дівчина, що саме в той день вона мала виставляти оцінки за чверть. Я підбіг до журналу і швидко повиправляв всі одиниці на четвірки, а двійку так і покинув. Коли вона зайшла, я дивився на неї з першої парти. А вона мене питає:
-     Чого це ви на мене дивитесь, як Ленін на буржуазію?
-     Ні, як Лаврін на Мелашку. – відповідаю я. Вона одразу почервоніла…
А як прийшла моя черга, вона мене піднімає й питає:
-      От ви, Мельник, так добре йшли.
-      Так, добре. А тоді за поведінку мені 2 поставили.
-      Ну, добре. Ставлю вам четвірку.
Отак у мене раз у житті стояла четвірка з математики.
 -  Розкажіть про якийсь цікавий момент, що стався під час Вашого традиційного спілкування з глядачами після вистави.
М.В. Колись, 20 років тому, коли я створив театр, після вистави я говорив і фантазував, як завжди. І добре ,що глядачі були, свідки. “Я впевнений, що якби  я був вчений, я зробив би все , щоб довести, що з водою щось відбувається.
Якщо поставити перед собою 2 банки води, і на одну кожен день кричати, казати матом – вона зміниться на дуже злоякісну, а на іншу-лагідні слова, її структура буде краща.”
Вчені тільки кілька років тому довели це. І до мене прийшли  2 пари вклонитися за це.
Коли довго трусиш якесь дерево пізнання – обов’язково якесь яблучко впаде.
Ми вже – Академічний театр ! Якби мені хтось сказав, коли я спав на підлозі за кулісами: “Не переживай! Ти будеш академічним!” – я б вмер від розриву серця.
Всі, хто плачуть, потім будуть сміятися.

- Розкажіть про якусь неймовірну пригоду з Вашої молодості.
М.В. Коли я закінчив театральний інститут і повертався додому до свого села, до мами, то довелося від сестри їхати 3 кілометри велосипедом. І ось, на самій межі мого села, де стоїть  великий дуб, раптом в одну мить щось зарило мій рот,очі і всю голову. Якусь мить  я в жахові їхав навмання, і коли добре струсонуло, і я сильно змахнув головою – відкрилося сонце знову, а рій бджіл, що сів на мене, здійнявся з моєї голови  та полетів далі. Зате моя голова була всипана біло-жовтою  пилкою що була на ніжках бджіл. Коли я заїхав до мами,то вона спершу злякалася мого вигляду, навіть сплеснула в долоні, думаючи, що я посивів. Після того, як дізналася, що сталося, дуже раділа, бо то добра прикмета!
- Ваш театр – єдиний в Європі. Чи готуєте ви когось собі на підміну?
М.В.:  Ні. Не можна замінити людину. Це я, такий своєрідний. Так, я розумію, що мій театр стане легендою.
Коли мого батька не стало, всі зрозуміли, що втратили щось неймовірне.  Так само і я. Поки живу – можу обійняти, витерти сльози.
Колись мені боліло, як побудувати театр, а тепер болить, як прощатися з Вами.
Я розумію, що є люди, які перемкнулися на мені, світу не можуть уявити без мене, і я цілую їхні сердечка, але я цього тепер боюсь. Тому хочеться якнайдовше працювати, якнайякісніше. Не хочеться дійти до такого стану, коли всі розчаруються, цього я теж не хочу.
Не маю уявлення, як не бачити ваших очей? Мені Бог подарував величезне щастя – бачити молоді очі. Тільки молодь може так дивитися. Бачити очі, які можуть щось збагнути, зрозуміти і з кожним твоїм словом змінюються. Я думаю, що на Землі я – такий один. І навіть не знаю, за що мені таке щастя…
Але це щастя – болюче. Коли ти бачиш ці очі, ти розумієш, що ти не маєш права погано зробити. Тобі 55 років, коліно може боліти,бо там операція. Хребці, які вивернув під час виступу, не зажили. Вони тебе мучать, але ти не можеш дозволити стогнати на сцені. Тобі треба бути на коні, бути найкращим для них.
У них є Інтернет, ТБ, інші театри, а вони йдуть до мене. І кожного разу – битком набитий зал. Я не розумію, за що вони мене люблять ?
Найбільший критик – я. У мене в середині є така штука, як камертон геніальності. Це – нещастя для людини. Бо розумієш, як має бути геніально, але межі геніальності немає. Я  ніколи не назву себе геніальним. Я й мільйонної частинки не геній.
З одного боку, ти – щаслива людина, але жити в суспільстві і бути  щасливим – не можливо. Кругом – біда, якщо маєш очі і серце…

- Як ви ставитеся до закону про двомовність?
М.В.:  Якби 30 років тому мене запитали про це, я б сказав – “Жах! Як так можна?!”  А тепер: “Суєта-суєт” – скажу я Вам.
Скільки  б не крутили , скільки б ворогів не намагалися українську мову задушити під будь-яким приводом, вона все одно була, є і буде.
А тим більше тепер, коли молодь відчула смак  мови , бо вона розумніша завжди, ніж попередні покоління.
Молодь, що приходить до мене на вистави, пише відгуки українською. Я їх не змушую . Вони самі.
Мову  не можна ні насадити, ні відібрати. Що  людині запало в серце, те там і залишиться.
Дитина, яка не знає рідного, не захоче й вчитися українською мовою. Дуже важливо, хто буде викладати цю мову, з любов’ю чи з ненавистю.
Я не для того 30 років ставив вистави українською мовою, щоб тепер йти на мітинг.
Де будуть потім ті, хто приймав цей закон? Їх історія змете, не залишить і сліду. Над ними будуть сміятися їхні ж онуки.
Навіщо робити ще одну Росію, коли поряд є одна? Чому не зробити свою незалежну державу, з повноцінною мовою? Ми будемо відрізнятися від інших мовою та мати повноцінну культуру. Але при цьому не ворогуючи, а радіючи одне одному!
- Чи є у кожній Вашій виставі щось своє, особливе?
М.В. Звісно. У кожній виставі – свої знакові речі, без котрих цієї вистави не буде взагалі. Наприклад :
Чому  багато хто плаче після вистави “Гріх”? Образ обведеної  білим по чорному матері взятий з ікони, а шукав я його дуже довго. Там лежить – свята! Тому й така енергетика.
У “Мутації”  російське слово “развратил” передає весь сенс, як і в “Лоліті” -“папочка”. Деякі люди не розуміють цього, звинувачуючи мене в зросійщенні. Вони сліпі душею.
Михайло Мельник закликає!

Прошу молодь і всіх, хто мене поважає трясти  ЗМІ і всю літературу, де  звучить таке:
  1.  “Внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди загинуло … людей”.
Російською мовою “дорожно-транспортное происшествие”. А у нас-пригода.  Чому ні у кого розуму не вистачило, подумати і перекласти нормально: в  наслідок дорожньо-транспортних дій або дорожньо-транспортної події…
Дорожньо-транспортна пригода – це коли їхав кудись, і підхопив сифіліс. Оце  пригода! А не те, внаслідок чого гинуть люди!
2. “З  Різдвом Христовим!”
Який корінь у слова Різдво? Різ. Різати. Виходить “Різня Христова.” Чому ніхто над цим не думає? Чому не можна писати так:  “З Рідством Христовим”? Так набагато краще, і зміст свята вкладається у цей вираз ширше. Або “З Народженням Христовим!”.
“ Це Ви, молодь з широко розплющеними, розумними очима, яким ще щось потрібно у цьому світі, які ще хочуть чомусь навчитися, це Ви змушуєте мене, 55-ти річного чоловіка повзати перед вами навколішки і ревіти разом з Вами! Це ви….” Такими словами Михайло Васильович закінчив одну із своїх вистав у вересні 2012 року.
Так хочеться,щоб ще довго дихав цей театр, “острівок щастя” для багатьох живих сердець.

среда, 3 октября 2012 г.

Боди арт на лице.Марина Цой лучший мастер в Москве

В наши дни всё известнее стают услуги боди-арта, к тому же есть специалисты, для которых такая работа является основным доходом. А при поиске мастера, следует достаточно требовательно оценить предыдущие работы и почувствовать индивидуальный метод.
Теперь всё популярнее стают услуги росписи по телу, к тому же существуют настоящие чемпионаты по этой теме и профессионалы, для которых такая работа выступает основным доходом. Услугами подобных мастеров используют невесты, модели, фотомодели, и многие страждущие. Следует сказать, что в кругу невест боди арт роспись по телу выступает очень знаменитой темой, что очень много используется. И хоть такая работа далеко не наиболее простая и дешевая, от сего количество желающих не убавляется. В любом случае, истинный специалист, который знает нужное мастерство сделает какой-угодно узор на личике в творение искусства, гармонично соответвующее образу настоящей красавицы и что подходит к наряду. В Москве крайне много профессионалов, что этим занимаются, но далеко не каждый из них могут завершить идеальный образ для фотосессий или свадьб, что всегда следует тщательно изучить не лишь стоимость, но и труд специалиста, чтобы наверняка быть уверенными в своем варианте, и даже не было стремления обратиться к кому-то еще.
Кроме этого, к тому же довольно нужен подвенечный стилист и визажист, который создаст прекрасный образ невесты, начиная от наряда, заканчивая заколками, ведь в подобный самый главный миг в жизни надо, чтоб всё было образцово, и услуги визажиста в Москве, что сделает всё в лучшем виде. Следует помнить, что бывает пару типов макияжа, подходящего для свадьбы: вечерний, естественный, декоративный, а еще в отдельную категорию выделяют свадебный. Еще он отталкивается от типажа девушки, времени года и общего обараза на свадьбу. Самое основное, при розыске нужного профессионала, так же и в сети, стоит очень взыскательно подходить к кандидатуре специалиста, просмотреть соотношение стоимость и качество, просмотреть былые работы и почувствовать авторский стиль, идет ли он для вас, нравится ли. Еще не стоит игнорировать и про отзывы, достаточно часто они играют важную роль, ведь чем больше позитивных комментариев, тем больше доверия возникает как раз к этому мастеру.

вторник, 2 октября 2012 г.

Кунгурская пещера-заледенелая красота

Сегодня крайне удобным методом наблюдать за живой природой являются разного рода ресурсы, что содержат существенный объем материалов.
В мире существует мало более прекрасного, чем созданное природой. В природной красоте нет наигранности, нарочитого либо неестественного. Как раз по этой причине мы любим смотреть познавательные программы о животном мире, ездить в необычные места, следить за погодными явлениями. Я отношусь к группе таких энтузиастов, но все-таки мне интереснее веб-формат, в каком я нахожу инофрмацию про удивительный мир природы. На портале я имею возможность спокойно распорядиться информацией: просматривать фото, видео–ролики, анализировать заметки и т.д. Это определенная ступень свободы, благодаря какой общение с окружающей средой становится более тесным.
Хочу заявить однозначно, мне нравиться следить за повадками редких зверей. Черная пантера лично у меня непременно восторг вызывала, с того момента, когда я будучи ребенком прочитал "Маугли". Я прекрасно знаю, что термин "черная пантера" оборот из просторечия, на самом деле подобное не самостоятельный вид, но всего лишь особо окрашенные ягуары. Подобная окраска признак меланизма, то есть пигментация кожи или шерсти, что вызвана какими-то процессами организма либо особенной наследственностью. Пантера все время являлась величественным зверем, как раз по этой причине рисунок этого хищника вы можете увидеть в гербах западных королей 14-16 веков. Бесспорно, круг моих увлечений в области фауны весьма обширен хотя, наверное, у всякого существуют свои любимчики. Заговорив о фаворитах, не могу не сказать про пингвинов. Последнее время насчитывается примерно 15 разновидностей пингвинов. Не выясненным считается факт, к какому семейству причисляются пингвины. Принято считать, будто они птицы, однако какое-какие ученые требуют отделить пингвинов в собственное семейство. Мой интерес зачастую завоевывает местная фауна. Вот, к примеру, лисица. Данного зверя можно встретить как в степях, так и лесах необозримой родины в какое угодно время года. Наблюдать за таким зверем весьма интересно. И смелости лисы должен позавидовать человек, потому как зверь любит питаться. Серый волк, в отличии от лисы, предпочитает жизнь в стае. Эти хищники любят прятаться в чаще леса, и там в наиболее тихом месте образуют свое логово. Я к тому же постоянно проверяю материалы касательно редких животных. Особенный интерес вызывает панда - милое животное, вопреки тому что её габариты способны оказаться весьма внушительными. На специальном портале все время можно получить последние новости об таких поразительных животных. Для примера, не так давно смотрел ролик, про то, как в зоологическом парке Китая деятельная служащая научила скатываться с деревянной горки медвежат панды.
Однако из множества зверей больше всего я ценю своего пса породы Акита-Ину. Происходят данная порода из Японии. Я фанат японской культуры, из-за этого подыскал самого крупного представителя шпицеобразных, породу "акита-ину". Хочу обратить внимание на такой момент, что акита-ину одна из старейших пород, одомашненных человеком, следовательно, и любовь к людям у данных псов очень сильная. Как я говорил выше, меня волнуют не одни звери, однако и природные образования, в частности, пещеры. Недавно я вернулся из экскурсии в кунгурскую пещеру. Кунгурская пещера выступает одним из важнейших достопримечательностей Урала, фактически наиболее большая из подобных пещер России.

понедельник, 1 октября 2012 г.

Новинки бытовой техники и электроники.Что купить?

В погоне за кошельком потребителей,все больше компаний стремятся показать новинки бытовой техники и электроники на ежегодно устраниваемых выставках потребительских товаров.Чем еще можно и необходимо удивлять клиентов.что бы с одной стороны загрузить производственные мощности,дать людям рабочие места,а с другой стороны вырваться вперед на тесном  и высококонкурентном рынке потребительской электроники
Управляемые жестами телевизоры и множество других продвинутых устройств и услуг предлагают не совсем убедительные преимущества для тех, кто не слишком ими интересуется. Потомки этих продуктов станут куда более интересными, но когда они появятся, неизвестно. Сеть загудела самыми разнообразными обзорами и рейтингами, но по-другому и быть не может. Выбор лучших из лучших на выставке потребительской электроники всегда будет либо субъективным, либо ангажированным. Предлагаем вашему вниманию топ-10 новинок выставки CES 2012 по версии ресурса TechRadar.
1. Dell XPS 13 Ultrabook
Dell XPS 13 – новая волна ультрабуков Intel, супертонких портативных компьютеров, пытающихся перещеголять MacBook Air (в смысле энергопотребления им это удается).
XPS 13 утончается от 18 до 6 мм, вмещает 13.3-дюймовый дисплей (1366 x 768) Gorilla Glass, процессор Core i5, предлагает 128Гб SSD и 4Гб RAM.
2. 55-дюймовый телевизор LG 3D OLED HD 
LG 55EM9600 – самый большой телевизор с технологией OLED. До смешного тонкое устройство толщиной всего 4 мм!
3. Samsung Smart Evolution
Тем, кто хочет перестраховаться на будущее, Samsung обещает, что «умные» телевизоры 2012 года будут обладать функцией модульного апгрейда. "Благодаря запатентованной технологии «system-on-chip», Samsung – единственная компания, которая предлагает эволюционирующий телевизор," заявляет компания.
4. Fujifilm X-Pro1
Первая компактная система Fujifilm стала триумфальной. Сенсор Fujifilm X-Pro1 использует новый спектр фильтров, черпая вдохновение у традиционных пленочных фотоаппаратов. Новый процессор EXR, комбинированный электронный и оптический видоискатель, впервые использованный в модели FinePix X100.
5. Acer Iconia Tab A700
Acer Iconia Tab A700 с операционной системой завтрашнего дня Android 4.0.
Многие считают, что A700 задал планку другим планшентам на 2012: четырехъядерный процессор 1.3Гц, 1Гб RAM и 10.1-дюймовый серсорный дисплей с разрешением 1080p. Интерфейсы HDMI, MicroSD и микро USB дают такую гибкость, о которой владельцы iPad пока могут только мечтать.
6. Lenovo IdeaPad Yoga
Компьютер на базе Windows 8 Lenovo IdeaPad Yoga с обещанием «4 в одном». Можно использовать как стандартный 13.3-дюймовый ноутбук или стильный планшет. Разворачиваем клавиатуру, используем монитор в качестве экрана. Открываем треугольником и пользуемся в режиме ’палатки’.
Такой гибкий дизайн может дать устройствам на базе Windows 8 преимущества перед устройствами iOS и Android.
7. Игровой планшет Razer Project Fiona
Концепция Razer Project Fiona объединяет в себе планшет Windows 7 и два аналоговых игровых контроллера.
Процессор Ivy Bridge Core i7, 10.1-дюймовый сенсорный дисплей.
8. Камкордер JVC GY-HMQ10 4K
Первый в мире портативный камкордер для 4K съемки JVC’s GY-HMQ10 снимает с разрешением 3840 x 2160 пикселей. Гаджет на 5 тысяч фунтов станет достойной парой 84-дюймовому телевизору LG Ultra Definition TV.
9. Репликатор MakerBot
В будущем вы не будете покупать новые игрушки, вы их будете печатать. В прошлом году MakerBot показал монохромный 3D-принтер the Thing-O-Matic. В этом году новая модель может печатать 3D-объекты в двух цветах.
10. Управление голосом и движением
Телевизоры умнеют, начинают понимать движения и голосовые команды хозяина и считают последние дни дистанционного ИК-управления сочтены.